Здається, це закарбувало кінець.

Все відбулося так швидко.

Були удари в груди, всі засуджували,

закривали главу,

бо наближалася субота.

Але страх і трепет описують несподіване,

дорогоцінна пляшка розбивається на тисячі шматочків,

вивільняє свій аромат і мовчить.

Але ми знали це.

Смерть не є останнім словом.

Камінь відкотився, і разом з ним

Кожен день перевертає моє життя з ніг на голову,

Він помазує мою тепер піщану шкіру

Щоб я міг забруднити це полотно

Своїми неточностями.

Тепер марна мазь обрамлює порожнє місце.

Багате.

Це диво,

ЦЕЙ ДЕНЬ.

Філіппо підкреслює ці моменти, інтерпретуючи в ароматі деякі уривки з Євангелія від Марка, зокрема момент подиву і страху жінок, коли вони усвідомлюють, що камінь від гробниці відкотився.

В ідеальному образі, що описує цей момент, флакон з дуже дорогими ароматичними оліями на основі алое та мірри, які вони підготували для помазання тіла Ісуса, падає на землю в той момент, коли вони бачать не тільки відкочений камінь, але й усі білі лляні полотна, якими було обгорнуто тіло. Звідси і оголошення молодого чоловіка, одягненого в яскраво-біле...

Пляшка разом із чотирма «крилами», що відкриваються як «ритуал», вкриті піском, пилом, щоб нагадати нам про кроки, дорогу і місце. Але елементом, що привертає увагу, є кришка, яка імітує стилістичні особливості відкоченого надгробка, так як їх колись будували.